БЕАТИФІКАЦЇЙНІ ТА КАНОНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

Початок беатифікацїйного чи канонізаційного процесу

Насамперед необхідно пояснити наступну ситуацію, з якою мені не раз доводилося зустрічатися: багато хто дотримується думки, що почати такого типу процес практично повноцінне беатифікації. Коли особи дізнаються, що таке бачення є помилковим, виникає нерішучість щодо прийняття подібної ініцативи. Необхідно тому підкреслити, що розпочати процес – означає не що інше, як почати збирати докази (усні та письмові свідчення), які потім стануть основним матеріалом, на основі якого відбуватиметься необхідна дискусія, поки вищі римські судді – мова йде про Кардиналів та Святішого Отця – зможуть видати обгрунтоване рішення щодо можливості беатифікувати того чи іншого Слугу Божого. Із цих слів виходить наступний висновок, що вагання у відкритті певного процесу лише шкодить йому самому, оскільки із часом зростає імовірність втрати доказів, зокрема втрати найкращих свідків (з приводу смерті наприклад).

Для збирання доказів встановлюють особливий трибунал, тобто його члени призначаються єпископом саме для цієї конкретної справи, і після закінчення їхньої праці та після передачі документів до Риму потреба у такому трибуналі зникає.
Згідно одинарного і особливого призначення звичайного судді,
тобто єпископа тієї єпархії, у якій відкриватиметься процес, цей слідчий трибунал складається з наступних членів: єпископський делегат (священик), який представлятиме єпископа, а отже перевірятиме чи правильно виконуються всі канони канонічного права; промотор справедливості (також священик), який зазвичай опитує свідків; виконавчий нотаріус (не священик), часто підтриманий допомогою додаткового нотаріуса, щоб гарантувати постійну присутність принайні одного з них. Нотаріус завіряє документи та видає нотаріальний акт, а також копіює документи – цей обовязок може виконувати кожен вірний.
Паралельно із членами трибуналу, свої функції виконуватимуть також дві комісії, члени яких також призначаються єпископом. Перша – історична комісія – включає принаймні трьох членів із необхідними історичними та архівними знаннями. У їхні обов’язки входить знайти всі можливі документи, які стосуються Слуги Божого, прокунсультувавши всі архіви, де є принаймні найменша імовірність такі документи знайти. Завершивши це завдання і представивши документи членам трибуналу, члени історичної комісіі повинні спільно написати доповідь про їхню роботу. Друга комісія називається богословською – складається з двох богословів, які опрацьовуючи твори, написані Слугою Божим (-ою), повинні вказати, чи у них нема нічого проти віри, моралі та добрих звичаїв, а також показати основи його (її) духовності. Члени богословської комісії, на відміну від членів історичної комісії, писатимуть окремі доповіді.

Почнемо з визначення промоторів беатификаційного процесу, тобто тих, які беруть на себе ініціативу сприяти процесу і підтримувати його з економічної точки зору, доводячи його до бажаного результату, а саме до канонізації: такі особи називаються позивачем (латинською мовою actor від “actio”, “agere” – дія, діяти). Бажаючи побачити визнаною святість Слуги Божого (-ої), особи, які виконують роль позивача, призначають постулятора – якого можна порівняти до адвоката у суспільній сфері. Постулятор представляє зацікавлення позивача не лише перед слідчим трибуналом, коли процес знаходиться ще на єпархіяльній стадії, але також і перед всіма церковними трибуналами, і – якщо це постулятор затверджений Римом – також і перед Конгрегацією зі Справ Святих.

Єпископ, чия юрисдикція дозволяє розпочати беатифікаційний процес, повинен бути Ординарієм єпархії, у якій кандидат на святість упокоївся в Бозі. Однак, якщо єпископ з певних причин (як наприклад, нестаток коштів, недостатнє обслуговування, несприйняття проведення подібних процесів з боку вірних, тощо) здасть собі справу, що не може прийняти на себе подібне завдання, може попросити іншого єпископа розпочати процес замість нього (“competentiafori”). У такому випадку обидва повинні написати листи до Риму: перший мотивуючи свою відмову, а другий – прийняття. Якщо ці мотиви визнають чинними, то Конгрегація зі Справ Святих видасть декрет передачі правочинності, і таким чином процес зможе проходити у іншій єпархії.

Лише після того як вирішиться питання, якому саме трибуналу належить правочинність, постулятор зможе написати supplexlibellus, тобто лист із формальним проханням єпископа створити трибунал, а отже розпочати всі потрібні процедури, необхідні для чинного перебігу беатифікаційного процесу. Однак, перше ніж дати свою офіційну згоду, єпископ повинен зробити ще деякі кроки: найперше послати запит до Риму, чи нема якихось перешкод проти святості життя чи проти геройських чеснот Слуги Божого (-ої), і відповідь щодо відсутності таких перешкод знана інакше як nulla osta. Із цієї нагоди попросить також своїх співбратів єпископів з єпископської конференції згоду щодо ініціативи, яку він має намір розпочати. Необхідно пам’ятати, що у випадку приналежності Слуги Божого (-ої), чий процес повинен розпочатися, до монашого чину чи згромадження, жоден з їх членів не матиме права мати активну роль у трибуналі, так як і не зможе бути членом комісій, про які мова йшла вище. Один єдиний співбрат чи співсестра зможе однак співпрацювати їз членами історичної комісії, стаючи її цінним помічником у пошуці документів у рамках своєї власної монашої родини.

Завданням постулятора є також приготування списку свідків, які повинні бути опитаними. Критерієм ретельного вибору осіб повинен бути перш за все часовий проміжок – чим більше часу свідок провів із Слугою Божим (-ою), тим більшою стає гарантія успіху даного процесу. Це стосується не лише відтворення життя, а стає також важливим доказом геройськості чеснот: тривалий період знайомства свідка із кандидатом на святість, протягом якого було безліч нагод спостерігати його поведінку у різних життєвих обставинах, є найкращим критерієм оцінити його святість.
Добре усвідомлючи собі цю реальність, Конгрегація зі Справ Святих закликає опитувати якнайшвидше свідків похилого віку, щоб не втратити важливих доказів (“nepereantprobationes”).
Свої свідчення складуть і члени історичної комісії, але вони відповідатимуть не на загальні питання, а на ті, які стосуються виконаної ними роботи. До свідчення їх покличе cам трибунал, тому вони отримають кваліфікацію свідків “exofficio”.

Необхідно пам’ятати, що присяга говорити правду, яку свідки складатимуть перед свідченням і після нього, з одного боку виступає суворим застереженням відповідати лише правдиво, а з іншого боку виступає гарантом того, що їхні слова співпадають з історичною реальністю. І справді, зазвичай кожен процес має кілька десятків свідків, тому порівнюючи відповіді, запропоновані кожним щодо якогось окремого факту, досить легко зрозуміти чиє свідчення не відповідає реальності.
Перше ніж розпочати опитування свідків, єпископ повинен видати едикт, у якому запрошуватиме кожного, хто хоче сказати щось – чи то за, чи то проти Слуги Божого (-ої), про яку йде мова – прийти і виступити зі свідченням. Окрім того запрошуватиме кожного, кому належать якісь твори Слуги Божого (-ої), представити їх до перегляду.
Призначений час, у рамках якого повинен початися беатифікаційний процес, згідно норм Кодексу (СІС), виданого у 1917, повинен не перевищувати тридцяти років. Оскільки цього терміну не завжди дотримуються – у більшості випадків через недостатню поінформованість – у випадку його перевищення, необхідно провести дослідження, яке змогло б довести, що затримання у початку процесу не було спричинене умисно, через ошуканство чи зловмисну недбалість.

Що стосується економічної сторони питання, то канонічне законодавство не подає конкретної суми для проведення беатифікаційних та канонізаційних процесів і не вказує ні зарплат, ні грошових нагород для окремих осіб, які працюють поза Конгрегацією зі Справ Святих; проте вказує точну суму витрат, яка покриватиме різні обговорення, що зазвичай відбуваються у її власних рамках. Власне тому, що економічні витрати поза межами Конгрегації протягом проведення певного процесу не входять до її компетенції, вона і не вказує конкретних сум. Причину можна легко зрозуміти лише роздумуючи над наступними фактами: є дуже велика різниця між одним процесом та іншим, і ніхто не може сказати наперед чи з боку Конгрегації поступить запит на додаткові богословські, канонічні чи медичні дослідження. Необхідно також підкреслити, що часто процес потребує довгих і складних перекладів, а окрім того і кошти друку залежать від об’єму процесу, тощо. Зважаючи на всі ці причини, Конгрегація зі Справ Святих мудро вказує, що кожен процес повинен розраховувати на власний грошовий фонд, з якого постулятор може брати необхідні кошти, якими покриватиме всі потрібні витрати. Очевидно, що постулятор повинен бути готовим представити звіт про прибутки і витрати на кожен запит позивача.  

Список добре відомих процесів: вже проведених, чи ще на етапі опрацювання

Папа Йоан XXIII
Карл І Габсбурський, Імператор Австрії та Король Угорщини
Кардинал П’єтро Ла Фонтен
Кардинал Граф Фон Ґаллен
Кардинал Йозеф Міндшенти (Mindszenty).
Кардинал Джон Генрі Ньюман
Кардинал Алоізіус Степінак
Кардинал Теренс Джеймс Кук
Архиєпископ Фултон Шін
Єпископ Джозеф Вінсент МкКолі
Єпископ Мікаель Віттман
Єпископ Франц-Йозеф Рудіґієр
Анна Катерина Емеріх
Абат Франц Шток
Мері Ворд
Марі де Мандат-Ґрансе
Граф Бернард Фон Баден
Єпископ Фредерік Бараґа
о. Стенлі Ротер
о. Авґустус Толтон
о. Еміль Капаун
о. Патрік Пейтон
Максимільян Каллер

Засновники та Засновниці

Процеси, доведені до беатифікації

Процеси, доведені до канонізації

Протягом майже 35-річного досвіду нашої юридичної установи ми провели процеси у багатьох країнах світу. У наші обов’язки входить не тільки приймати і опрацьовувати документи з різних єпархій та готувати у домовленості із науковими керівниками Positiones, які обговорюватимуться у Римі, ми приходимо також на поміч церковним трибуналам у вирішенні різних складностей протягом єпархіяльної фази процесу. Здійснюючи періодичні подорожі у призначені єпархії, ми проводимо беатифікаційні процеси стосовно чеснот, мучеництва чи чудес.

З усього вище сказаного логічно виходить, що ми готові взяти на себе роботу постулятора та провести беатифікаційні та канонізаційні процеси у цілому світі. Ми також готові відповісти на всі необхідні запитання стосовно проведення беатифікаційного чи канонізаційного процесу. Наші відповіді, опиратимуться лише на наш багаторічний досвід, прямо не заанґажовуючи вищого церковного авторитету.
Якщо ви бажаєте отримати детальнішу інформацію чи пояснення щодо поданих аспектів, будь-ласка сконтактуйтеся з нами через електронну пошту.